Re:цензії
Володимир Самойленко: «Часу читати обмаль, тому не можу собі дозволити читати «погані» книжки»
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає директор видавництва «Ніка-Центр» Володимир Самойленко.
- Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?
- Останнім часом читаю книгу Ю.Мірошниченка та С.Удовіка «Русь-Україна: становлення державності» (Київ, Ваклер, 2011). Незважаючи на не зовсім позитивне сприйняття тексту з боку деяких істориків, особисто мені вона дуже подобається. Такого ґрунтовного дослідження годі й знайти. Дуже впевнена аргументація, висвітлено прогалини й «білі плями» української історії, розвінчано багато міфів. Читається, немов художня література, важко відірватися, хоча книга повністю наукова за атрібутикою. Обсяг дуже значний, тому читаю довго.
Придбав одну з своїх найулюбленіших книжок — тепер українською — Ромен Ґарі «Обіцяння на світанку» (К.І.С., 2011), раджу усім прочитати.
До того прочитав російською Йена Ренкіна «Водопад». Чудовий інтелектуальний детективний роман для вибагливого читача.
- Як обираєте книжки для читання?
- Зважаю на рекомендації та рецензії. Часу читати обмаль, тому не можу дозволити собі читати «погані» книжки (хотілося, щоб так складалося). Планую прочитати Алессандро Барікко «Без крові» (Харків, Фоліо, 2011), дуже люблю цього автора, а такі твори не читав.
- Що б Ви радили почитати іншим?
- Пораджу книжку нашого видавництва Ч.Кінг «Історія Чорного моря», не тому, що наша, а тому, що справді цікаво. Готували й видавали довго й
з любов’ю. Не пожалкуєте.
Додаткові матеріали
- Максим Розумний: «Книжки, яка б захопила по-справжньому, останнім часом ніяк не трапляється»
- Катріна Хаддад: «Як виховувати дітей без покарань» – книжка цікава і, сподіваюся, корисна
- Богдан-Олег Горобчук: Тексти Льоси – гурманська, насичена проза – іноді іронічна, іноді – вкрай серйозна, але завжди непересічна
- Дзвенислава Матіяш: «Мені вразили «63 дуже короткі оповідання» Лінор Ґоралік»
- Валентина Бочковська: «Не варто втрачати час, читаючи літературу, яка не дає насолоду душі і розуму»
- Олександр Афонін: «Останнім часом намагаюсь познайомитись з прозою письменників Скандинавії»
- Жанна Боднарук: На жаль, в наш час мало часу на читання
- Денис Карасьов: Читання — заняття травмонебезпечне
- Олександр Шевченко: Раджу «Чорт зна що» Юрія Винничука — товстенну «антологію» про всіляку нечисть
- Юлія-Ванда Мусаковська: «Для мене існує категорія «приліжкових» книг, які часом перечитую на ніч»
- Володимир Даниленко: «Таке враження, що в сучасній культурі грузинів стільки, як китайців, а китайців стільки, як грузинів»
- Аліна Сваровскі: Я би порадила всім жінкам знайти книгу Антоніо Менегетті «Жінка: секс, влада, благодать»
- Володимир Цибулько: В наш час читач є фактичним активним співавтором письменника
- Богдан Пастух: Раджу «Чарівну гору» Томаса Мана в українському перекладі Романа Осадчука
- Ірина Мацко: Люблю читати Ірен Роздобудько та Лесю Романчук
- Ігор Котик: Можу порадити роман Зеді Сміт «Білі зуби»
- Катерина Бабкіна: Мене дуже вразила книга Джонатана Сафрана Фоєра «Extremely Loud and Incredibly Close»
- Галина Вдовиченко: Я читаю книжку тоді, коли виникає бажання взяти до рук саме цю книжку
- Божена Антоняк: Рекомендую «Веди свій плуг понад кістками мертвих» Ольги Токарчук
- Тетяна Трофименко: Фанатам сучасної української психологічної прози раджу книжку Наталки Сняданко «Гербарій коханців»
- Михайло Бриних: Не існує книжок, які б можна було радити всім
- Анатолій Дністровий: Мертві краще написали за живих
- Дмитро Дроздовський: Раджу всім перечитати «Державця» Макіавеллі, «Ричарда ІІІ» Шекспіра і «Проби» Монтеня
- Віталій Портников: Книжка, написана в певній місцевості - або про певну країну – «оживає» на тлі цієї країни